Ця дата була визначена у 1975 році за ініціативою В’ячеслава Чорновола, який закликав протистояти репресіям і жорстокості радянського режиму. Дату обрали невипадково. Адже трьома роками раніше, 12-14 січня 1972-го року, радянська влада провела так званий «генеральний погром». Це були масові затримання та арешти українських дисидентів, які боролись за незалежність України, а своєю творчістю та діяльністю доводили, що ідеологія радянської людини – це міф. Тоді були заарештовані Іван Світличний, Євген Сверстюк, Василь Стус, Леонід Плющ, Зіновій Антонюк, Іван Дзюба, В’ячеслав Чорновіл, Михайло Осадчий, Іван Гель, Стефанія Шабатура, Ірина Стасів-Калинець. Усі вони отримали 7 років ув’язнення та 5 років заслання за «антирадянську агітацію і пропаганду».
Люди, що виборювали свободу й незалежність українського народу за часів Радянського Союзу, страждали від репресій та переслідувань з боку влади. Вони були фактично приречені стати політв’язнями, тобто людьми, що засуджені та ув’язнені з політичних причин.
Відчуваючи себе згуртованою нацією, в День українського політв’язня ми звертаємо увагу на ті біди, у яких часом доводиться жити, думаємо про цінності, за які варто боротися, згадуємо про тих, кого маємо визволити з неволі.
Про минулі політичні переслідування потрібно пам’ятати для того, щоб не допустити повторення подібного в майбутньому – ця істина не підлягає сумнівам. Вже саме існування пам’ятної дати 12 січня за логікою має означати відсутність у нашій країні людей, позбавлених свободи за «інакший» світогляд.
